- За версією журналу «Фокус», ви є найкращим гуртом в Україні. Як вплинула популярність на особисте життя?

Настя. Почуваємося вільнішими. Завдяки теперішньому матеріальному стану можемо собі дозволити розширити певні рамки. Якщо раніше думали над тим, як одягнути та нагодувати сім’ї, то сьогодні можемо вже більше віддаватись творчості.

Потап. Те, що ми за рік заробили понад мільйон, то це надто голосно сказано. Багато заробляєш, багато й витрачаєш. Обіг ніби великий, але врешті-решт отримуєш значну меншу суму. Але є міцна платформа, яка дозволить розвиватися далі.

- Гурт Потапа і Насті Каменських бере активну участь у підтримці певних політичних сил. Що стимулювало вас до цього: гроші, додатковий піар, активна громадська позиція...

Потап. Ми самодостатні успішні артисти. У нас є гроші, бо маємо купу концертів. Могли б виступати за будь-яку політичну партію. Але коли у тебе вже склалося життя і ти зробив свідомий вибір, то шкодувати чи задумуватись над чимось не будеш. Зрештою, бігати з табору у табір можуть лише несвідомі особи.

- Ви є довіреними особами Юлії Тимошенко. Наскільки гостро відчуваєте свою відповідальність?

Настя. Мабуть, ще не до кінця усвідомила свою відповідальність перед Юлією Володимирівною і країною загалом. Але відчуваю гордість. Ніколи не думала, що мені довірять щось подібне у 22 роки.

- Настю і Потапа тепер знають і як ведучих популярного шоу на “1+1” “Я люблю Україну”. Настю, ти колись сказала, що думками часто линеш в Італію, де жила довгий час. То чи любиш свою країну?

Настя. Безмежно люблю Україну. Звичайно, Італія завжди займатиме у моєму серці значне місце, бо ця країна пов’язана із дитинством. Менталітетом ми навіть чимось схожі з італійцями. Але я народилась в Україні, тут моє коріння, рідні мені люди. Я не розмовляю українською, бо у моєму середовищі та сім’ї завжди всі спілкувались лише російською мовою. Але мені подобається українська, вона безмежно красива. Я патріотка своєї землі на сто відсотків. Моя діяльність дозволяє бувати у різних містах України, і я почуваюся добре у будь-якому регіоні. Захід чи схід – вони такі різні, але кожен особливий по-своєму. Нехай навколо можна побачити багато недоліків, але ж це рідна земля. Коли буваємо за кордоном, то за першої ж можливості розповідаємо про Україну в найбільш позитивному світлі.

- Якби Росія запропонувала їхати на “Євробачення” від себе, ви б погодились?

Настя. Така пропозиція від Росії надходила неодноразово. Це не просто була пропозиція когось із верхівки російського шоу-бізнесу. За результатами голосування, більшість росіян прагнула нас бачити під своїм прапором на “Євробаченні”. Але я не можу зрозуміти, як можна виступати за Росію, якщо ти українець… Коли ми приїжджаємо звідкись із певною нагородою, то відразу робимо прес-конференцію, аби показати, що ми не лише для себе здобули це визнання, а й для України.

Потап. Ми – за національні штучки-дрючки і за національний трум-бум-бум… Відмовили росіянам, бо ми - українці. Зрештою, не вважаю “Євробачення” якимось наднебесним конкурсом, без участі в якому ти не досягнеш визнання.

- Ходять чутки, що Насті Каменських ледь не у кожному місті шанувальники дарують то ключі від квартири, то всілякі дорожезні прикраси…

Настя. Люди все перебільшують. Але, звісно, були “презенти” від шанувальників. Ретельно фільтрую подарунки. Бувало, що за подарунок хотіли від мене певну плату, та зазвичай все мило і гарно. Пригадую, як хлопчина років дев’ятнадцяти подарував мені у Ташкенті надзвичайно дорогі ювелірні прикраси як вияв щирої дяки за нашу творчість від усієї його сім’ї...

- Потапе, часто доводиться відбивати нав’язливих шанувальників Насті?

Потап. Я пасивний, поки Настя не попросить допомогти їй позбутись когось надто «приставучого».

- Ви розумні люди, за плечима - вища освіта, а на сцені, як самі неодноразово казали, граєте дурників. Чи не набридло таке амплуа?

Потап. Не набридло, адже не кожен зможе бути настільки популярним клоуном. Коли в країні важка ситуація і всі ходять понурими, то вміння розвеселити – найвище мистецтво. Зрештою, сміятись із самого себе зможе далеко не кожен. Даруємо людям творчість, свято, гумор, і це круто. Ми дурники-філософи, бо співаємо веселі пісні, але із серйозним підтекстом.

- Настю, багато твоїх прихильників чекають на початок твоєї сольної кар’єри. Зрештою, ти починала співати як самостійна артистка. Чи не думаєш втекти від Потапа заради власної справи?

Настя. Жоден із моїх соловиступів не набув такої популярності, як діяльність гурту Потапа і Насті Каменських. Втікати від Потапа не хочу. Я солістка гурту, моя роль особлива… Мені все подобається. А якщо колись і захочу власну пісню, то попрошу саме Потапа, щоб він для мене щось написав, а може, і став моїм продюсером...

- Ви часто буваєте із концертами у Росії. Як вам їхній шоу-бізнеc?

Потап. Бідненько, але чистенько… В Росії ніби багато артистів, але талановитих знайти важко. А всі, хто хоч трохи талановитий, той з України.

- Потапе, ти якось сказав, що Пугачова – «кльова чувіха». Звідки така любов?

Потап. У мене дар десь плечем чи боком відчувати людей. І я можу підтвердити, що Пугачова дійсно «кльова чувіха». Вона багато робить для молодих виконавців.

- Ви брали участь у “Різдвяних зустрічах” Алли Борисівни. Чи добрий Примадонна режисер?

Настя. Важко було витримати холод, який там панував. Ми навіть простудились. А щодо організації, то все було зроблено на найвищому рівні: дорога сцена, декорації, світло… Не можу пригадати всіх емоцій, які мене переповнювали на святі Пугачової. Адже через надзвичайно насичений графік, через постійну біганину з концерту на концерт неможливо все розгледіти і запам’ятати.

Потап. Все затягнулось, і мені було трохи нудно. Зате ми потусувались зі всіма найуспішнішими артистами колишнього Радянського Союзу.

- Потапе, у твоїй сім’ї збереглась давня традиція називати сина на честь діда. Ти не зрадив їй і назвав свого сина Андрійком. Що буде, якщо твій син не захоче називати свого нащадка Олексієм?

Потап. Як це не захоче? Такого бути не може! Навіщо виховувати тоді дітей, якщо вони не слухають тебе і не шанують традицій. Коли народиться у нього дівчинка, то хай називає її як завгодно, а у його сина бути кимось іншим, ніж Олексій, шансів немає.

- Маєте рецепт гарного святкування новорічних свят?

Потап. Рецепт простий - потрібно бути поряд зі своїми коханими людьми, для нас як для артистів - це найбільше бажання. І якщо у кишені є алказельцер та сорбекс, то новорічні свята пройдуть добре.

Настя. Можу назвати рецепт витримки святкувань. Для всіх новорічні дні – це свято, а для нас – робота. Хоча люблю свою роботу, і якщо доводиться святкувати із колективом, то не дуже засмучуюсь, бо гурт – моя друга сім’я.

- Які “презенти” хочете отримати під ялинку?

Настя. Для мене важливіше, що подарувати близьким. Завжди хочеться придумати щось оригінальне. А що вони подарують мені, це вже не так важливо.

Потап. Мої друзі давно не задумуються над тим, що мені дарувати. Вони знають, що я колекціоную кепки. Хоча мені вже нікуди їх складати - нарахував у шафі понад чотириста штук, а вони й далі їх дарують…