До Львова Потап і Настя приїхали у рамках всеукраїнського туру, який поєднують із виступами за кордоном, зокрема у німецьких та англійських клубах, і який знаменує «нову еру» у їхній кар’єрі – тільки «живі» концерти, жодної фанери, а у перспективі – ще й ексклюзивні перформенс-шоу.

«Сьогодні будемо вашим фаст-фудом і запропонуємо вам власне меню з поп-музики», – пояснив концепцію концерту Потап. Підтвердженням його слів став зовнішній вигляд виконавців – усі у стилізованому жовто-червоному спецодязі працівників фаст-фуду, дизайном якого займався не хто інший, як сама Настя Каменських. Колориту сцені додавали червоні відра із надувною картоплею-фрі. Попри «фаст-фудний» формат концерту, «фанерними напівфабрикатами» Потап і Настя своїх глядачів не годували – відпрацювали увесь концерт «наживо», не шкодуючи ні голосу, ні сил. Каменських раз у раз демонструвала свої вокальні, танцювальні та сексуальні принади. А Потап, окрім того, що співав, ще й «запалював» – витанцьовував, дурачився, валявся по манежу, одягав відро з-під «картоплі» на голову, балансував на одній нозі із власним черевиком на голові, кидався жартами наліво-направо, ще й спілкувався з публікою, не жалкуючи для неї ні розповідей, ні компліментів. До зустрічі із львівськими слухачами Потап підготувався – з усіх сил намагався спілкуватися українською, що йому не так вже й зле вдавалося. Уже на другій пісні він умивався потом, а під кінець концерту на його костюмчику не було сухого місця... Не відставала від дуету і музична «група підтримки» – гурт «Парадокс»: барабанщик, баяніст, клавішник, електробалалайщик, бас-гітарист, бек-вокалісти, а до повноти комплекту ще й давні учасники колективу Позитив і Напильник, які допомагали Потапу «заводити» публіку.

Для розминки Потап і Настя спочатку заспівали улюблену, за словами Потапа, пісню Софії Ротару – «Хуторяночка». А потім почали аналізувати стосунки між людьми у пісні «Не люби мне мозги», яка плавно перейшла у «Червону руту». Тоді спробували переконати чоловічу частину публіки у необхідності «Позвонить своей зае». Не обійшлося і без відвертостей: Потап зізнався у тому, що «перш за все, приїхавши до Львова, йде на стометрівку, а потім до Оперного театру – перевірити, чи правильно він намальований на двадцяти гривнях». Цією розповіддю артист підвів публіку до пісні «Разгуляй». А історія Насті про те, як вона брала кредит 60 тисяч доларів на квартиру, стала вступом до пісні «Эх, кредит». Проспівати свою пісню «Новый год» від «А» до «Я» Потап і Настя посоромилися, мовляв, «некультурно», тож запропонували публіці розподіл праці – вони співають куплети, а їхні фани, серед яких не бракувало маленьких дітей, приспів зі словами: «от сосны, от сосны...». Пісню «На районе» Потап присвятив Сихову, мовляв, свій Сихів є у кожному місті, і він надихає. Не обійшлося на концерті і без хітів «Покатилась с горы вниз», «Почему молчишь», «Не пара», «Чипсы, чиксы, лавандос», «Без твоей любви».

Аплодисментів і підспівувань від публіки, якої набралося майже повний цирк (квитки на концерт коштували від 80 до 350 гривень), Потапу було малувато. Посеред виступу він вирішив поцікавитися: «Львів, може, хтось нам приніс квіти, шоколадки, пиво?». Після такого запитання у концерті довелося робити тайм-аут: охочих подарувати Насті Каменських квіти не бракувало (а от Потапа львів’яни подарунками не балували), причому більшість з її фанів виявилися дітками віком 5-6 років... Повертатися з порожніми руками на місця діткам не довелося – музиканти дарували їм надувну картоплю-фрі. Під кінець свого виступу Потап закликав: «Якщо хтось хоче зняти ліфчик і кинути – кидайте, хочете кинути гроші – кидайте! Тільки нас не кидайте!». А потім ще й показав публіці… дулю, на щастя – щоб ні ячмені, ні кредити до неї не чіплялися. Львів’яни жарт оцінили і після останньої пісні «В натуре», трішки подумавши, вирішили-таки викликати Потапа і Настю «на біс», за що й отримали «Крепкие орешки».